Окута думами своїми,
Та втомлена за день важкий,
Вона сиділа та курила.
По серед диму – купа мрій…
Вона робила те, що кажуть
Та їй до снаги не було
До дому кличуть, важко мабуть
Та їй тепер усе одно.
Де сили взяти, де сховатись ?
Хоча б на день, у який час ?
Десь там у серці, має залишатись
Увесь той біль, ті сльози з глаз.
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
