Промені

Лагідні промені вечірнього сонця
Гладять обличчя так дороге,
Кожну веснянку на рівному носі
Порахував я давно для себе.

Сонячний відблиск блукає волоссям,
Локони хвилею по тілу пливуть,
Він, як і я вже ,теж,буде не взмозі,
Вихід знайти,через твою красу.

Зайчик від сонця сідає на вії ,
Ніби лоскоче твоє лице,
Щоб посміхнулась ти моїм надіям,
Я ж – зрозумів ,що намріяв тебе…
-А.Куницька (Чернявська)-

Анна Куницька