Як променів, кохання повна ти
Мов сад у росах, голубів
І всю ту біль, й переживання
Я множу, у душі своїй
В огні земнім, небес тремтіння
Я встрітив очі ті, встрітив в давні дні
Ти ж та, така пурпурно чиста
Й така близька, така мені близька
Мені ти дала друге щастя, життя удруге
Я п’ю з зіниць твоїх, росу ту ранню
Як промені у темну ніч
Твої зіниці темно ранні
І серце ніжне те твоє
У твоїх очей сіяння ніжні
Я бачу душу всю свою
У темнім дні, заграють віти
І знову промені спадуть
І знову ми будем горіти.
Й проміння серця лиш твого
І знову ми будем палати
Огнем безмежного дощу
Кріс
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
