ПРОМІНЬ

Як світло пробиває темноту
І з легкістю проходить кілометри
Так наша українська ВОЛЯ на льоту
Вгризається в глухі російські нетри.

Роки війни проходять, наче дні,
Вони одноманітні – сірі будні
І жахом сповнені, неначе у пітьмі
Шукає УКРАЇНА виходу назовні.

Ці дні-роки летять неначе сон,
І новостворена реальність в сновидіннях
Говорить кожному, що це вже Рубікон,
А сон був до того – у поколіннях.

Така сувора ця реальність, зла
І ворога вже знаємо в обличчя,
Щоденно він лякає, сатана,
З шляху свободи нас збиває на узбіччя.

Та розпач не настав від того болю
В очах вогонь, а гострий меч – на вістрі.
А той , хто зазіхнув на нашу ВОЛЮ
Розбитий буде вщент, згорить на місці!

І на болотах, звідки родом та холера,
І де формує армії орда
Наш промінь вразить в серце ненажеру
І вкаже шлях до крейсера «москва»!

Болота дикі на заліссі зникнуть,
Між нами виросте стіна,
А УКРАЇНА набереться сили
Із життєдайного нового джерела!

І знов сади будуть квітучими весною,
І діти будуть бігати в дворах,
Відновиться земля, уражена війною,
Розсіється в свідомості людей цей жах.

Та пам’ять про ГЕРОЇВ не загине,
Про тих, хто перемогу наближав,
І тризуб волі, віри і надії
Через пітьму на світло підіймав!

А промінь цей – добро, повага,
Культура, гідність, мова, честь,
ГЕРОЯ кожного відвага
На безлічі життєвих перехресть!
Андрій Буркацький