давалося, що все на світі просто,
Просто втратити сенс життя,
Просто добитись кар’єрного росту,
І так просто нам плювати на чужі почуття.
Схоже, що зовсім просто все у нас,
Нам просто жити
І все одно що один раз
А потім все життя тихенько тліти?
Тоді навіщо в нас той потенціал?
Навіщо кожного дня ми прокидаємось?
Навіщо той запал,
З яким щодня ми зустрічаємось?
Але у нас все просто,
Наше "Просто", заполонило розум,
І ми знайдем причин ще сто,
Аби у нас було все "просто".
Хоча насправді, все складно,
І помічають це лиш одиниці,
І це ніби закрите скло,
Що між всіма нами зросло.
Ярослав
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
