Безмежний неба простір угорі…
А ми, такі малесенькі піщинки,
Блукаємо чогось по цій землі,
Снуємо нить життя, як павутинку…
Життя мине, помремо як і всі…
Та небеса залишаться незмінні:
Вони і далі, в всій своїй красі,
Манити будуть взір людини.
Напевно будуть заходи і сходи,
Синітиме безмежна височінь,
Відображатиметься небо в тихих водах,
І далі падати будуть дощі,
Йтимуть планети по своїй орбіті
І йтиме світло вже погаслих зір,
А люди, у своєму мізерному світі,
Блукатимуть, як цяточки малі…
Мала Приблуда
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
