Проходить день

Проходить день, і ніч іде,
І я іду, мене веде,
Мене веде моя печаль,
Той шляху шлях, незнаний край.

Проходить день, й надія йде,
І вже ніколи не знайде
Того, що заховане роками,
Давно не йдуть тими стежками.

Проходить день, й минають роки,
Хтось робить тільки перші кроки,
А ти ідеш кудись в визнання,
Публічним бути — це чекати покарання.

Проходить день, і місяць сходить,
По місту досі тихо бродить,
Той, хто хотів пізнати волю,
Навіки закатований журбою.

Проходить день, та не минає,
Ти знову там, де й був колись,
Ніхто тебе, і не згадає,
Тоді, коли ішов у вись.

Проходить день, і сонце вже не сходить,
Хоч ти й благаєш його: "Підіймись!"
Душа, що світло пам’ятає,
Застрягла між було й колись.
Михайло Рудас