Прощай, коханий, милий мій,
Прощай, і не згадуй ти.
Тепер я вже не твоя,
Але серце з тобою, шкода.
Ніколи такого не відчую я,
Ти приземлив мене на холодну земля.
Зрікся мене і подався до других,
Моя любов згоріла, залишивши тінь.
Не смію жити в серцях других,
Коли по тобі вмираю з туги.
Це почуття – чи людське, чи боже?
Воно неземне, і стримати – не може.
В полоні твоєму прокинутись мрію,
Про це у молитві я Бога благаю.
Що ж зробити, щоб ти повірив?
Щоб ти мені серце своє довірив?
Ти відкрив мені очі на світ,
Подарував мрійливий зліт.
Але, здається, тепер мій шлях
У пітьмі блукає, в самотніх снах.
Адель
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
