Я залишилась там, на вокзалі,
У обіймах твоїх палких губ.
Скільки часу пройшло ми не знали,
Але подих мій зовсім загруб.
Похитнулася й впала, розбився
Об підлогу сумний силует.
Ти мені так у очі дивився,
Що розгледіла я свій портрет.
Я тепер твої сни. Між фіранок
Заглядаю крізь вікна старі.
Я твій вечір, і зорі, й світанок,
Що цілує тебе уві сні.
Відгуркочуть колеса в дорозі,
І я знов повернусь на вокзал.
Цілуватиму там твої сльози,
Повертатиму в очі запал.
Олечка
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
