Про тебе згадував щодня,
І моє серце не хотіло…
Але мені це надоїло —
Твій холод й та смертельна тиша.
Від тебе я не відрікуся —
Люблю тебе і досі я.
Але — набридло!
Тому я намагаюся забути
І жити далі, на майбутнє.
Тому, коли поїдеш ти, —
Відчуй всі ті страждання,
Що ти відправила мені…
Тому пиши мені найперше
Та говори, як ранок буде.
На зустріч я піду, але —
Так радісно не буде.
Тому проси пробачення
І віддавай весь час мені —
Бо егоїстом став,
І все це — завдяки тобі.
Нео
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
