Про Василька та коника
Коник в лузі біля мами,
Б’є об землю копитами,
Хоче він зірватись з місця,
І гайнуть мов блискавиця.
А поки що він маленький,
І Васильку він рідненький,
Гладить коника, цілує,
Із руки його годує.
Коник виросте ще трішки,
Твердо стане він на ніжки,
Вітром вилетить із стайні,
І помчить у світ безкрайній.
А верхом Василько скаче.
– Ти куди гайнув, козаче?
– Хочу світ я подивитись,
В морі синьому умитись.
Хочу скрізь я побувати,
Знань побільше здобувати,
Хочу жити я щасливо,
Не надіючись на диво.
Я для цього сили маю,
І жар-птицю я спіймаю,
Життя краще я збудую,
А не вдома занудьгую…
Ну, а поки коник в лузі,
І вони з Васильком друзі,
Мріють швидко розігнатись,
В полі вітер обігнати.
Шевченко В.М.
10.08.2022 р.
Василь Шевченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
