Колись і ви пізнаєте той біль…
Для вас уже це неменуче,
Коли кричать із-під руїн
Поранені, невинні душі!
Коли немає куди йти,
І знищено усе нажите…
Коли пощастило вижити,
Але незнаєш вже як жити…
А хтось навіки в тих руїнах
Від ракет російської орди
Спочив мовчки собі з миром
І з ненавистю до русні!
Куди ж стріляєте, "солдати"?
Там тисячі сімей живуть!
Невже такі ви скотиняки?
Невже вас вдома не чекають?
Відкрийте очі вже нарешті,
Не слухайте "бункерного діда"!
Немає гіршого на світі,
Як мати хворого "сусіда"!
Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
