Втомилася від гри і фальші,
не хочу чути срібної брехні.
І золотою гниллю душі ваші
попахують. А ви,такі чудні,
все вірите,що сильні і впливові,
розумні,гарні,впевнені в собі.
Плекаєте ілюзію у слові,
в речах – майбутнє щастя…А в юрбі
і крик, і стогін, й нелукаві сльози,
вони прості і щирі,як дитя.
І вашим не на жарт зчорнілим вчинкам
уже нема й не буде вороття.
…Та все ж наївні,бо Господь на небі
по- своєму оцінить весь ваш труд
і не забуде ,,поблагословити"
золотопафосний душевний бруд.
Ольга Дворецька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
