Серце розриває на друзки несамовитой тишой,
Біль не шепче більше милостині миші.
А я плачу гірко, бо безвихідь,
Побороти сенс цієї думки-гіркоти.
Дивлячись на себе, як на вищу,
Як на ту, що товаришує з богом.
Розуміє всі людські проблеми,
Розуміє, що значить мати одну державну мову.
Ніхто не забороняє, ні, не примушує.
Ніхто не буде бити, ні, не троне.
Рівно всістись на сідниці і співати,
Що різниці немає,
Буває вкрай легко.
Інколи аж надто легко.
Каріна Кочура
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
