О, Ніжин! Ти завжди молодий!
Не дивлячись на сотні літ,
Ти всім прекрасний, не нудний,
Тут кожному в серцях ти моноліт!
Тут рідні вулиці і дім,
Тут швидше серця іде бій.
Усім тут затишно, хоч мрій…
Пройдись до Гоголя, не стій!
Тут серце так і завмирає,
Тут народивсь усім відомий "Вій"!
Тут подумки в раю, тут знаю,
Що тільки Ніжин — красень мій!
Можливо, думають усі так,
Коли говорять про свій дім…
Але про Ніжин, то окремий смак,
Бо справді рідний лише він!
Богдан Татаренко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
