Онімівшими губами в безвість я кричу,
Шукаючи притулку на спустошеній землі.
Від розпачу і болю зірвала голос. Мовчу.
Загубила душу в холоді й імлі.
* * *
А страшні новини, страшні слова,
Транслює телебачення- прийшла війна.
А вдома плаче маленька донечка й вдова,
Залишилась старенька мати одна, одна…
Чійсь син пішов на смерть за Україну
Чиясь дочка, сестра, а можливо мати
Не повернулась, була за батьківщину
Та про це не знають багачі і депутати.
Їм нема кого оплакать, нема кого чекати,
Всі вдома- вони в затишку, в безпеці.
Не пішли на фронт, не будуть воювати,
А де простим взяти того затишку й фортеці
Margo
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
