про те, що не було сказаним

що я можу сказати, коли ти вже не завжди поряд?
брехати, забувати, перебудувати
а головне, зламати —
мене, мою душу, або просто нервову систему.
і кожен день ніби день сурка,
бо мізки забиті єдиним.
благала у бога збрехати, забути, перебудувати та зламати.
до речі, у нього я не вірю, як і у себе.
як і тобі, точніше, тим ким ти став або те, що казав.
непотріб зайняв усе життя, бо непотрібні фальшиві романи
стали пігулкою від самотності, самолікуванням від тебе.
але гадаю, лікаря треба змінити, бо далі ще пропонує наркотики та алкогольні коми.
ненавидів вспака, але ти теж единий, кому я щось присвятила
та віддала своє найцінніше надбання, щоб потім ти відмовився від мене як заклятий веган від м‘яса та молока.
забула?
ні, кожен день згадую.

стрингер