Він кохав її до нестями,
А вона… ніби в клітці тій.
Марив він, та на жаль не тямив,
Що вбиває в ній цілий світ.
Лише в небі вбачала щастя…
Така доля у двох була,
Вона просором тихим стала, а він все ще домашній птах…
Тригуб Юлія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
