Пульс минулого

Спогади – примари з глибин,
Тіні, що шепчуть у мить нічну.
Спогади – вогонь серед стін,
Спопеляють і будять тишу глуху.

Спогади ходять босими стежками,
Знають усі мої таємні шляхи.
Скриплять дверима, мов старі брáми,
Загублені, теплі, гіркі.

Спогади падають, як листя, в душі,
Спогади падають – не тануть.
Відлунням пульсує їх тиша в глуші,
Спогади болять – серце ранять.
Софія Дмитрієва