Півонії

Вже зацвіли в моїм саду півонії,
Їх аромат рознісся по землі!
Рожеві, білі, жовті і червоні,
Немов ковток цілющої води!

Ті пахощі - солодкі до дурману.
Немов напій богинь, що душу молодить.
Чуттєвий, щирий, ніжний, без обману,
Що так дитинством й юністю манить.

Бо ще з дитинства пам'ятаю квіти,
Такі нестерпно гарні і п'янкі!
Нам дарували весняні привіти
Прекрасні, ніжні, ароматні пелюстки.

А ще з півоніями бігли ми до школи
В палкі обійми найкращих вчителів!
Ті пишні квіти на останній дзвоник -
То був зворушливий дарунок школярів.

Такі то незабутні ці півонії,
Бо ж спогади не стерти із душі.
Не на весни мелодія симфонії -
Ми ж потребуємо так ніжності й краси!