Під тихий камінь, захований в пітьмі,
Я твою вдачу, заховаю вдало.
Твою любов із крові попелу та млі.
Твої надії, котрих, уже замало.
І срібно-окий ворон, злетівши прокричить:
Тут все в пітьмі нема тут вже нічого!
І білий кіт, що на мені сидить,
Він забере всі сни єдиний до одного.
Без снів і мрій, в суцільній темноті,
До кого кликати, ти станеш друже?
Мені, до справи, вже час іти.
А ти кричи, кричи, кричи…
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
