Недільним ранком Рідновір,
Ішов по вулиці спокійно.
Із церкви в рясі вийшов піп,
В ту ж мить покликав Рідновіра.
”Чому до церкви ти не йдеш?”
”Не йдеш на сповідь, помолитись?”
”Чи ти забув що кожен раб,
до Бога має поклонитись?”
На нього глянув Рідновір,
І засміявся прямо в очі.
”Не раб я божий,а онук,
а храм для мене це природа.”
”І чому ти в чудовий день,
мене свідомо тягнеш в рабство?”
”Мені щоб з Богом говорить,
навіщо взагалі ти здався?”
”Своїх Богів я не боюсь,
а щиро вірю в їх підтримку”.
”Вони зі мною кожну мить,
У вітрі, у землі, в травичці.”
”Твій Бог тебе рабом назвав”.
”Де тут любов, де тут повага?”
”Гріхи придумав для тебе,
бо страхом легше керувати.”
”Тому пробач, та я пішов,
в твоїх словах не має віри”.
Я вільним в світ оцей прийшов,
Ярмо твоє я не надіну.”
Верещако Сергій.
