Пісня вітру

Летить вітром слово — в простори блакитні,
Розкидає думки, наче іскри у житті.
І шепоче вустами до душі глибини:
"Не шукай ти спокою — ти дитя хвилини".
Кожен крок — це прірва, кожен день — це зліт,
Кожна тінь за спиною — твій незримий плід.
І у серці вирує, мов політ зорі,
Те, що вічність дарує: ти живий, гори!
Нехай слово впаде, як каміння в струмочок,
І візьме думу твою у свій виточок.
Бо у вітру є пісня, що віками бринить,
І, почувши її, ти почнеш жить.

© Віталій Носичев.

Віталій