У сивому світлі ранку, коли зорі весняні,
Звучить ніжна пісня про матір, в серці безмежнім таємні.
Мамині руки – пристань для безтурботних снів,
Її посмішка – світло, що зігріває, як світанковий лів.
В очах її тепло, наче сонця весняного промінь,
Материнське серце – фортеця, де любові великий запас.
Пісня про маму – як мелодія найніжніша,
Що лине у серці, вдягаючи душу в кохання вічне.
Важкість дня вона переносить легко, як вітерець,
Мамин голос – найпрекрасніший, найтепліший вірець.
В ній любов безмежна, ніжність і розуміння,
Пісня про маму – музика, ллється з життєвого джерела.
Нехай лине ця пісня, ніби дзвін кришталевий,
Про материнську любов, що в серці вічно незмінна.
Співаймо разом, мов квіти весняні в полі,
Пісню про маму, найпрекрасніший скарб усіх часів.
Павелко Михайло
