Радість пройшла
і не віталась,
Не глянула,
як місце я пусте,
Не ображаюсь
і не здивувалась,
Таке не вперше,
буде ще таке.
Заздрість вже йде
і скоса поглядає,
Спідлоба зирка,
злоба у очах,
Як рій осиний
поряд пролітає —
Холод по спині,
наганяє страх.
Журба з’явилась,
в землю задивилась,
В обличчі сум,
задума у очах,
Ніби не тут,
від всіх відгородилась,
Важка хода,
неначе в кайдана’х.
Не підключаю
оптимізм — не маю,
Грати на публіку —
не щирі почуття,
Я до журби
схиляюсь-співчуваю,
У ній є жаль,
є також каяття.
ЗубкоГанна1957@gmail.com
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
