Шум прибою, та дикість вітрів,
холод сонця й промерзлі кордони.
Виповзаючи з-під давно мертвих рядків,
я малюю тебе напівсонну.
І на скроні відбиток від неба,
пензель чітко показує лінії.
Чорний робить акцентом потребу.
Ти моя послідовність у місії.
Допиваючи келих червоного,
й допаливши останню цигарку.
Останні штрихи напівсонної.
Я цілую тебе, і до ранку.
(30 березня 2023)
Артур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
