Кожний ранок починається з надії…
Бо надія, попри все, жива.
Навіть коли в серце підкрадається невіра,
Навіть коли сльози болю на очах.
Коли туга душу огортає,
А у кожнім слові чується тривога –
Не втрачаймо промінців надії,
Бо усе в руках не наших, в руках Бога.
Просимо надсили і здоров’я для солдатів.
Просимо опіки для своїх сімей.
Віримо, що єдність України
Збереже державу для дітей.
Тішимося сонечку ясному,
Листю, що тихенько падає з дерев.
Тішимося погляду і слову,
Першим крокам, першим успіхам дітей.
Та й радіти є чому, то точно,
Тільки треба вміти помічати.
Ще б навчитись нам, коли тривожно,
Вірити, любити пробачати…
Марина Семйоник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
