Колись світанки золотії
Сміялись в травах молодих,
І вітер лагідно летів
Поміж садів квітучих, тих.
Колись у небі чижики співали
Соловʼї підспівували,а спів у сердечку лунав.
А зараз – вечори сумні лиш,
Дощі холодні б’ють у вікна,
І тіні ходять по стіні,
Немов згасаючі молитви.
Де ті розмови вечорами?
Де сміх без страху і тривоги?
Все зникло… наче у тій млі,
І світ не той.. Він все темніший!
Лиш спогад тихо у ві снах шепоче:"раніше все було світліше.."
Маргарита
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
