У серпневу ніч покликав місяць,
З вітром обіймається листва…
Біля неї він заледве дихав,
Невимовно промовляв слова…
А на небі чатували зорі,
У секундах пролунав романс…
Піднялися хвилями крізь море,
Почуттів глибокий реверанс.
Чи то може через довгу тишу,
Чи, можливо, пристрасті туман?
Закружило їх.., зірвали нішу,
Полонив чуттєвості дурман.
Постелив Молочний Шлях суцвіття,
Все таке незвичне, чарівне…
Світ небесний – дивне розмаїття,
В їх очах розквітло все…
Їх покликав в ніч серпневий місяць.
13.08.2024 р.
Надія Холод 💫
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
