Краще самій, аніж самотній серед всіх.
Залежати від натовпу — хвороба.
Гірше — залежати від чар твоїх,
Коли твій інтелект приваблює й подоба.
Змішалися в коктейль всі почуття й думки.
Серце про тебе, розум про ідею
Кричать і навпіл розривають, на куски.
Можливо відстань є та панацея…
Але ні час, ні відстань не у змозі
Забрати з пам’яті твій образ, що полонить.
Рік новий скоро буде на порозі,
А серце манить, серце манить, серце манить…
Чи ще побачу карі очі, сповнені вогнем,
Стриману усмішку, ті ямочки на щічках?..
Життя складне і сповнене дилем.
Нагадують про тебе музика і синьо-жовті стрічки…
Таня Полуфанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
