Жалоби день, день смутку для країни,
Чорний період в нашому календарі,
Зовсім не та доля, що для України
Бажав Шевченко у своєму Кобзарі.
Свобода встелена кривавими тілами,
Людьми, що вчора ще боролися за нас,
Сьгодні вже нема їх поруч з нами,
Їх діти бачили останній раз…
Ми маєм шанс здолати вічну злобу,
Чи не занадто висока для нас ціна?
Ми самостійно вибрали оцю дорогу,
Свободу гарантує лиш війна…
Ми мусим побороть злочинну владу,
Що паразитом з нас висмоктує всю кров,
Часи панів потрібно залишить позаду,
Зробити так,щоб не вертатись в рабство знов.
Ми – українці, в нас є воля й сила,
Ми неодмінно здолаєм ворогів,
Допоки вітер віє у вітрила,
Будемо плити до вільних берегів.
Єднайтесь і будуйте барикади,
Якщо не ми то хто?
Ця революція – це заклик наш до влади,
Без покарання не залишиться ніхто!!!
Столиця має бути прикладом для всіх,
Бо тільки разом – ми є Україна,
Температура тіл весь розтопила сніг,
Ми переможемо! Ми – нація єдина!
Баланов Артур
