Квітка маку давню
пам’ять береже.
Розсипане колосся,
побитий баняк.
Кров’ю заплямована земля
розводить береги.
Стоїть образ на куті
обтягнутий рушником.
І у сховку діти
грають у мовчанку.
Не пече баба калачі,
немає жару.
Рушниця при дверях
додає хвилини життя.
Не видно кота і пса,
розбита хата лишилась. . .
Тетяна Кунаш
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
