Там ніжні лілії з безодні проростають,
Крізь морок ночі так красою відбивають…
Роса ранкова…і туманне полотно…
Вселенська тиша… Промінь…розцвіло…
Я над водою з квітів нахилюся,
Уважно у зображення вдивлюся;
Хай віддзеркалиться весь смуток і печаль…
Нехай сповзе з душі сумна вуаль.
Мене накрила: легкість, невагомість…
Наче не я і не моя свідомість…
Чарівний сон, симфонія буття,
Все як колись, закінчилась війна.
Фантазія і марево, реальність…
"Релакс" душі…омана… віртуальність…
Я роззирнулась навкруги – краса!..
Я знову тут!? Прокинулася я.
ND💗
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
