Ренесанс життя

Я знову у грі, але стою перед прірвою,
Хоч нікому не потрібен, але все ще в строю.
І прокладу нову стежу, не заплямовану й не вирвану,
Бо скільки не є того життя, але я все ще живу.
Ти вдихнула в легені мої свіжий подих,
Я той кисень несу і лечу, мов до зірок.
Я покликаний нести волю і спротив,
Але й ласку, будуючи світ нових казок.
Вибач мені за дивну мою натуру,
Що світ приховав, що тайною жив.
В мене поклик такий, я сам в тому гуру,
Мене Всевишній послав, щоб людям добре робив.
Може десь я поводжу себе, як диктатор,
Бо мені не байдужа проблема твоя.
І я йду напролом, наче той старий трактор,
Бо знаю одне, там де ти, там і я.
Мої благання всього лиш одні,
Люди – ніколи не лишайтесь страшні.
І ми не вороги, і кожен не сам по собі,
Гуртуйтеся,браття, бо за нами наші сини.
Не пробачимо, але мусимо,
Кров’ю здобути святую свободу.
Переможемо всіх, і навіть тих підлабузників,
Щоб спастись проміняли рідну природу.
І я проти війни, але завжди за боротьбу,
І поки живий, ворога бив, битиму й б’ю…
Іцхак Меїр