Візьми ранкову усмішку ясну,
Додай проміння сонячного жменю,
Надію світлу, що жене журбу,
І краплю віри в радісну хвилину.
Досип любові — не шкодуй ні грама,
Її змішай із добрими ділами.
Дружби додай, як прянощів до страви,
І мрій, що линуть понад берегами.
Приправ все сміхом — щедро, та без міри,
Не пошкодуй завзяття — три стакани вщерть,
Не пошкодуй веселощів — додай десь літри три,
Додай відваги — щоб аж кипіло вмить.
Розлий цей напій у серця відкриті,
Дай визрівати у теплі щоденно.
Даруй любов усім — чужим й своїм,
І щастя прийде до тебе неодмінно.
Готове щастя — має смак домашній,
Не потребує спецій закордонних.
Воно — у слові, щирім і у вчаснім,
У почуттях відвертих і простих.
Рецепту цього не знайдеш ніде,
Його не купиш за великі гроші.
Він у тобі — в душі твоїй живе,
В умінні бачити у світі все хороше.
Ірина Ігнатенко
