Я повернулася у поле волошкове,
Згадалися з дитинства кольори…
Мене веде фантазія казкова:
У світлі, безтурботні, теплі дні…
Я загорнусь квітковим покривалом
І з вітром вільним в танці обіймусь…
Так затишно, безпечно мені стало.
Нема страху, нічого не боюсь!
Немає болів і нема страждання.
На сонці хай поніжиться душа…
Попереду щасливі сподівання:
Мої фантазії, моє життя…
Дитинство – ніжний лікар, милий…
Я у твоїх широтах відірвусь!
Твій голос прошепоче щиро,
У пам’яті до тебе доторкнусь.
ND💗
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
