Розвіється твій образ, як туман…
Не довго він тримався, цей дурман.
Я закриваю очі полотном,
Мереживом блакитним, наче сном.
Розкрилися всі хмари в небесах,
На повні груди дихаю, я птах!
Я відриваю очі від землі…
Лише у сні…
Я подивлюсь у Вічність, в далечінь…
Побачу там лише твою я тінь…
Я намалюю спогад золотий…
Коли ти мій…
І крутиться коловоротом мить…
Твій образ із туману прилетить.
І я згадаю про тепло…
Було…
Відкрила очі із фантазій снів…
Цей фільм із пам’яті давно вже сплив.
Відбиток кадру променем в чоло.
Я посміхнусь …було і відбуло.
ND♥️
(збірка поезії: "Прогулянка в чаті життя"💌)
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
