РОЗГОМОНІЛОСЬ ЛІТО

Розгомонілось літо,
розцвіло,
Погляд у сад
калина все манила,
Сон не прийшов,
дивилась у вікно,
Там сива ніч
із вітром говорила.

Слухало небо,
блимали зірки,
В самотності
дивилася-мовчала,
Гойдалися
у темряві гілки,
Шептався сад,
сова в нім розмовляла.

Посеред ночі
півень прохрипів,
Легенько тиша,
наче, сколихнулась,
Удосвіта ---
дзвінкоголосий спів,
Здригнулася самотність,
посміхнулась.

Сипнув світанок
зверху промінці,
Спала роса,
трава заворушилась,
Защебетали
в гіллі горобці,
І та самотність
вмить кудись поділась.

22.01.2024.