А що, як буде ця війна роками?
То скільки згине ще наших людей?
Якби ж не черствіти серцями,
А брати приклад з пустощів дітей.
Ввімкнути в собі кнопку: “Я все зможу”
Вимкнути страх, безвихідь, самоту,
Читати залпом молитву Божу,
Крізь сльози, сон та німоту.
Як перестати нарешті винити,
Терзати душу свою раз у раз?
За те, що тобі краще жити,
Ніж нашим героям в цей час!
Городна Яна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
