Не так все сталося ,як нам гадалось.
Ми розібрались хто є хто.
Не так важливо що там далі
І не важливо що було.
Ми живемо тепер і зараз,
Пропало часу відчуття.
Ми розіпʼяті як той злодій ,
На тридцять третьому Христа.
Шалений вітер дме зі сходу.
Чи наша в тому є вина,
Що ми пʼяніємо від крові
І стала звиклою війна?
Із мороку прадавнє зло
Повстало і сплітає змову.
Гнівить Богів і розлива вино,
Яке ми пити вже не в змозі.
І небо синє вже не синє
І люди сірі наче тіні.
Зітханням стали молитви.
Ледь жевріє в душі надія .
Мабуть не так ми щось робили
І святість ми не вберегли,
Що біси всілись нам на шию
І рідний край весь у вогні.
А може… Ні , не так , не треба.
Ми не грішили , ми – святі !
Нехай дурні , нехай не зрілі
Та світу ми не вороги.
Скрипить зубами звір від злості.
До крові бʼє , та ще й кляне,
Вкрива брехнею всім на втіху,
Та скоро час його мине.
Кров і вода ,ганьба і сльози
До пекла встелять йому шлях.
Ми вистоїм , бо любимо свободу,
Як вільний птах у небесах !
05.03.2025
