Розкажи мені про зорі,
Про далекії фронтири.
Там де їх як в морі солі,
Ті великі орієнтири.
Там, де лицарі існують, –
Людом повнії трактири,
В мріях там собі малюють
Мальовничній край наш Вирій
Разом мріють і сміються,
Всеж, живуть так, як і ми.
І так само сльози ллються,
У жаханні від пітьми.
Там де чари і дракони, –
Королівський рід живе.
І незнані там кордони
Феодалів меч зове!
І під стягом із зорею,
Розгонятимемо ніч.
Проспіваєм у хорею
Про шляхетну нову січ
Богдан В’язовченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
