То був морозний день,
І тихо сніг кружляв ,
Де ми удвох з тобою-
В мене ти сніжкою жбурляв,
А потім пристрасно кохав…
Та все змінилося в одну мить:
Не грає арфа більш для нас,
Та серце і душа болить,
Ми не танцюєм більше вальс,
Та я ще плачу повсякчас…
І той кулон, у вигляді медалі –
Я заховаю, знищу, розколю…
Пішов ти в невідомі далі-
Своє життя я теж зміню,
Хоч серце ще кричить люблю ❤️
Ти розколов наше кохання,
Розбив його ти на друзки…
Ця ,,пані" явно не остання,
В бурхливому твоїм житті…
Нехай друзки розносить вітер,
Та арфа – вірю знову зазвучить.
Піду у сквер, де напишу свій витвір,
Лишилось біль цей пережить –
А потім з вірою новою- хай серце до небес летить!
nezabydka
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
