А дощ розлучний пробивав асфальт.
Так тріпотіли з ніжністю листочки.
Не вберегли любові скарб.
Стікали краплі по твоїй сорочці.
Троянда впала, розлетівсь бутон…
І закрутились пелюстки по вітру.
Автоматично зупинивсь вагон.
Сезон скінчився, завершилась віха.
Плащі… вокзал. Пливе прощання тінь…
І пустота.., чомусь у нас не вийшло.
Буденні хмари заховали синь.
Полинула у вічність серця пісня.
Ти озирнувсь, щось спробував знайти.
А може то остання гра актора?
Ну, і нехай, розведені мости.
А я шукатиму рятунку біля моря.
Троянда впала, розлетівсь бутон.
Прощальні краплі ніжно дріботіли.
Випроводжала поглядом вагон.
Чуття мої у вир злетіли.
ND💗
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
