Я з місяцем сьогодні говорила,
Про плинність часу, про людське життя,
Про те, як мрія крила нам давила,
І як злітають миті в небуття.
Він тихо сяяв в висоті безкрайній,
І слухав, як душа моя тремтить,
Як швидкоплинність, мов потік незграйний,
Все забирає в тінь, немов блакить.
Прощалися надії і світанки,
Згасали, наче зорі у пітьмі,
І тільки місяць — мовчазний світанок —
Світить, нагадуючи мрії ще мені.
Я з місяцем ділилася думками,
І він, як друг, мовчав, але світив,
Щоб час, як вітер, йшов повз між світами,
А слід його лишав у вічних снах мотив.
Анастасія Бондарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
