РОЗМОВА – ЦЕ, ЯК ЗАЛ КРИВИХ ДЗЕРКАЛ…

Розмова – це, як зал кривих дзеркал…
І сенс у ній, від того, що почуто…
Людина здатна чути – лиш своє…
На інше, вішає – замки і скутість…

Розмова – це, як зал кривих дзеркал…
Та має сенс , не те, що ти говориш…
Бо кожний чує в тому лиш своє, –
І розуміє, Те щО хОче Чути…

Розмова – це, як зал кривих дзеркал…
І думай, думай, щО кОму казати!
Бо кожний, бачить свій оригінал, –
Бо кожний чує, те ЩО хОче Знати …

Розмова, та розмова … Взагалі…
Людей багато і думок доволі…
Мовчи та слухай –
головне в житті,
Отож, язик – оДин ,
І дВа даЄться – вуха…

© ЯНА ПРАЙС