Де б я не жив – залишусь українцем.
Чомусь заведено у нас: на чужбині
Любити Україну й сумувати,
Себе картати до останніх днів.
Вкраїна вільная, розправ же свої крила,
З останнім подихом, з нащадками тисячоліть.
Цеглинка за цеглинкою будуємо ми диво,
Щоб врешті решт настала перемоги мить.
Але ж які ми українці щирі, звісно,
На міць відповідаєм дужче силою,
Своє боронимо од ворогів ми злісно,
Щоб ненька стала їм усім могилою.
Кричить Дніпро і чорнозем палає,
Здригається від пекла на Землі,
Козак хоробро м0cкаля вбиває,
Коли скінчаться вже ці кляті м0cкалі?
Баланов Артур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
