Четверта ніч йде поспіль
Сни знову не ідуть
Знову Згадується номер
Один дев’ять три і нуль
Десь той номер бігав лихо
Маячів перед очима
І дивився прямо в серце
Як розгублений Тичина
Ще дві ночі. Завмираю
Повлядаю в се вікно
Там на дворі хтось танцює
Ніби п’яний Семенко
Відвертаюсь. Ото лихо
Вже я марю . Сон страшний
І підпис є ,,розстріляно "
А збоку Яловий.
На папери не дивлюсь я
Може сон уже піде
Та наврядчи ,тут Сосюра
Про кохання бе і ме
Ще лиш крок ,і буде Курбас
А там Йогансен й Фітільов
І Вишня голосно співає
Й будинок ,,Слово " за углом
І раптом вистріл
Хвильовий у скроню пулі запускав
Хотілось звісно в тую владу
Та вже поранення піймав
Упав поет без руху
І замовчала сцена
Не дався лихій владі
Не дався тій ,,сістємі"
Та ніч все не минає
І я покладу книгу
Хай сон вже доганяє
Як ту малу дитину .
Швалючинська Катерина
