Я чую клятий тріск
Новорічних іграшок,
Кров вкриває біленький паркет.
Мені п’ятнадцять чи сорок п’ять —
Чомусь забула все я в окремий момент.
На вулиці плачуть дома,
А з ними разом і я.
Колись це були гарні дома,
Але ніколи ,не я.
Місто тоне в багнюці,
Може, я теж, чи то мої думи.
Не знаю, де правда, де ти,
Хто я? Хто вони? Хто ми?
Сонце впало, ти на колінах.
Я не жива. Чи це вже не я?
Зникла, зникла, зникла…
Небо згнило. Пробач, моя мила.
Санюта
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
