Два роки…
Це ще небагато,
Проте для мене це вже цілий світ.
І ти, і я любили так завзято:
Це було схоже на якийсь політ.
Політ думок, надій та сподівань,
Наших розмов та вирішень питань.
Політ, що вів до виконання мрій,
Політ, який дарував крила, бо ти – мій.
Згадай усі наші розмови:
Про те що є, що буде і було.
Ніколи не забуду я промови,
Від якої щось у серці "тьохнуло".
Згадавши перший поцілунок засоромлюсь,
Щоки в рум’янці, очі опущу.
А ти от так "нахабно" усміхнешся й скажеш:
"Ну йди сюди вже, дай но обійму"
Багато ситуацій в нас бувало,
І дуже гнівались, було й таке,
Проте, скажу одне: "ми разом" – і це нас рятувало.
І врятувало теж під час війни.
А також ти.
Під час отого пекла, ти був тут ❤️ поруч,
Давав наснаги вірити тобі,
Промовивши лиш фразу: "Я з тобою",
Я вірила, що буде мир на цій землі.
Я сподіваюсь, що до старості самої
Ми зможем рáзом ці рокú пройти.
І що тоді я Вам, дудусь, так само скáжу:
"Кохаю Вас!" Та "Мій ти – назавжди!"
Васюк Поліна Романівна
