Роки – солодчаві й полинні

Таки хтось їх підкинув...
Ні... Вони ж - не мої...
Розум в пам'ять поринув
Та думки - мов рої.

Де ж взялося у мене
Стільки весен та зим?
Ой, життя... Ти - шалене,
Ще й п'янке, наче дим.

Невже стільки стрічала
Я в житті листопад
Й літом все заквітчала?
То - якийсь часопад.

Швидко збігли роки,
Мов ріка, швидкоплинні.
Як у віршах рядки -
Солодчаві й полинні.

Всі дороги сплелися
В павутину одну.
Гарно, доле, встелися.
Все життя - на кону.

Обійми мене ніжно
Своїм добрим крилом.
На душі - щось тривожно.
Не все видно за склом.

Визнаю я свій вік,
Ще й радію йому.
Та для чого той лік?
Люблю світло, не тьму.

Боже: "Дай благодаті
Україні й мені.
Хай думки всі хрещаті
Будуть добрі й земні.

З висоти своїх років
Я прошу за дітей,
За родину, онуків
І за щастя людей".

Нанизала в намисто
Щедрі роки свої.
З ними йду урочисто,
Бо вони всі - мої.

По камінчику склала
Я сердечко своє.
В нього душу всю вклала.
Ех, життя... Ти - таке...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко